Сергій Астахов відзначає свій ювілей: шкільні товариші розповіли, як майбутній актор хотів підпалити школу

Популярний і улюблений актор Сергій Астахов, в дитинстві був звичайним сільським хлопчиськом родом з Воронезької області. Його батько був військовим, тому сім’я Сергія постійно переїжджала з місця на місце. Вчора актор відзначив ювілей, йому виповнилося 50 років. Друзі дитинства і юності розповіли про те, яким знають Астахова вони.

У дитинстві Сергій жив у багатьох містах, але коли хлопчикові виповнилося 7 років, його сім’ю відправили в закритий військовий містечко на Сахалін. Там він вперше пішов до школи і завів вірних друзів. Хлопчика виховували суворо, але це не заважало йому дуріти з друзями. Шкільні друзі актора розповіли, що одного разу Сергій мало не спалила школу. А що ще витворяв непосида? В 50-річний ювілей товариші Астахова розкрили деякі таємниці артиста.

НЕ АСТАХОВ, А КОЗЛІВ

Один із давніх приятелів Сергія розповів про те, що до того, як він став актором, його прізвище було не Астахов, а Козлів. Він з раннього дитинства брав участь у всіх театральних постановках, які проходили в шкільному театрі. А в старших класах він зібрав однодумців і зібрав справжній музичний колектив.

Вони часто влаштовували концерти, які проводили прямо в актовій залі. Сергій грав на гітарі і чудово співав. Цікаво, але грати на музичних інструментах він навчився абсолютно сам. Найімовірніше цей талант передався йому від батька, який віртуозно грав на баяні.

Його колега по музичній групі згадує, що інструменти їм дісталися чесною працею. Це зараз дітей бережуть до повноліття. А раніше, працювати, починаючи з 8 класу, було обов’язковим для всіх. Влітку хлопців відправляли на колгоспні поля, а потім їх роботу оплачували. Але зароблені гроші не віддавали в руки школярам, а пересилали класному керівнику. Вчителька накопичила ці гроші і вирішила їх витратити на покупку інструментів.

Приятель Сергія по парті згадує, що завжди представляв Козлова музикантом. Він завжди щось наспівував або відбивав пальцями мелодію. Коли у Сергія з’явився магнітофон, він то і справа виходив з ним на вулицю і підспівував відомим виконавцям.

Жили вони не багато, тому розвагою були рибалка влітку і лижі взимку. Також вони з хлопцями збирали по місту макулатуру і рвали брусничний лист, щоб здати його в аптеку. До речі все це робилося безкоштовно, лише між друзями влаштовувалися змагання.

Прізвище Козлов ніяк не заважала хлопчикові, ніхто не смів обзивати його і придумувати образливі прізвиська. Все це було завдяки дисципліні, яку розвинула життя у військових сім’ях.

Астахов був моторошним фантазером, він завжди любив гучні компанії і підвищену увагу до своєї персони. Одного разу мама хлопчика привезла з-за кордону красиві і модні джинси. А маленький Сергійко обожнював творчість Челентано. Він постійно намагався бути схожим на нього. Так от, він узяв нові джинси і обрізав їх вище коліна в стилі Адріано. Всі хлопці оцінили новий образ Сергія, на відміну від мами, яка висварила сина.

Однокласники артиста стверджують, що Астахов був дуже сміливим хлопцем. Коли вони з друзями ходили в похід, то він не боявся пробиратися в самі важкодоступні місця, пірнав у крижані річки і постійно показував різні трюки.

Одного разу він посперечався з друзями, що забереться на самий верх водонапірної башти. Він довго не сумнівався і по громовідводу видерся на самий верх. А от злізти назад побоявся. Хлопчакам довелося тікати за допомогою. Приїхали пожежники і зняли його з даху.

Товариші артиста згадують, що в день випуску вони вирішили навпроти своїх фотографій залишити замальовку своєї мрії. І Сергій намалював телевізійну камеру і сказав, що вони про нього ще згадають.

Астахов в шкільні роки був красивим і видним хлопцем. Звичайно ж дівчата задивлялися в його бік, але ніяких закоханостей з його боку не було. Всі хлопці були чесними, не курили і не вживали спиртні напої. А вже про те, щоб поцілувати дівчинку і мови бути не могло. В школі Сергія амурні справи не цікавили. З іншого боку, у нього просто не залишалося на все це час.

Донині актор підтримує дружні стосунки зі своїми шкільними приятелями. Якщо він приїжджає на гастролі в своїй рідне місто, то обов’язково запрошує на виставу своїх друзів. А одного разу, коли спектакль закінчився, він звернувся до залу з промовою. Він попросив людей завжди пам’ятати про своїх друзів, цінувати їх, адже це найголовніша цінність у житті. А потім він поіменно назвав всіх своїх однокласників, що сидять в залі і подякував їм. Зал вибухнув оплесками.