Мігрень являє собою первинне неврологічне захворювання, що характеризується повторними нападами інтенсивного головного болю, які супроводжуються додатковими неврологічними симптомами. Це не просто головний біль, а складний неврологічний розлад, який значно впливає на якість життя мільйонів людей у всьому світі.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, мігренню страждає близько 12% дорослого населення планети, при цьому жінки хворіють втричі частіше за чоловіків. В Україні від мігрені потерпає понад 3 мільйони людей, більшість з яких не отримує адекватного лікування через недооцінку серйозності захворювання.
При появі характерних симптомів надзвичайно важливо звернутися до невропатолога для точної діагностики та призначення ефективного лікування. Своєчасна терапія допомагає не лише зменшити інтенсивність нападів, але й запобігти хронізації процесу та розвитку ускладнень.
Типи мігрені та їх особливості
Мігрень без аури (проста мігрень) складає близько 80% всіх випадків захворювання. Вона характеризується односторонніми пульсуючими головними болями середньої або високої інтенсивності, що посилюються при фізичному навантаженні та супроводжуються нудотою або світло- та звукобоязню.
Мігрень з аурою (класична мігрень) передбачає появу специфічних неврологічних симптомів, які передують або супроводжують головний біль. Аура найчастіше має зоровий характер у вигляді мерехтливих зигзагів, плям або втрати частини поля зору, але може включати порушення мовлення або відчуття.
Хронічна мігрень діагностується при наявності головного болю 15 або більше днів на місяць протягом щонайменше трьох місяців, при цьому не менше 8 днів повинні відповідати критеріям мігренозного нападу. Ця форма значно погіршує якість життя та вимагає специфічного підходу до лікування.
Причини та тригери захворювання
Мігрень має складну мультифакторну природу з генетичною схильністю та впливом зовнішніх факторів. Генетичний компонент підтверджується тим, що ризик розвитку мігрені у дітей, чиї батьки страждають на це захворювання, збільшується в 3-4 рази порівняно із загальною популяцією.
Гормональні коливання відіграють важливу роль, особливо у жінок. Напади часто пов’язані з менструальним циклом, вагітністю, менопаузою або прийомом гормональних контрацептивів. Естроген може як провокувати, так і захищати від мігренозних нападів залежно від його концентрації.
Зовнішні тригери включають стрес, зміну режиму сну, пропуск їжі, певні продукти харчування (шоколад, сир, червоне вино), зміни погоди, яскраве світло, сильні запахи та фізичне перенапруження. Ідентифікація індивідуальних тригерів є важливим компонентом профілактики.
Клінічна картина мігренозного нападу
Типовий мігренозний напад проходить кілька фаз, кожна з яких має характерні особливості. Продромальна фаза може починатися за години або дні до головного болю і проявляється зміною настрою, підвищеною втомлюваністю, тягою до певних продуктів або роздратівливістю.
Основні симптоми мігренозного нападу:
- Інтенсивний пульсуючий головний біль – зазвичай односторонній, але може поширюватися
- Нудота та блювання – присутні у 80% пацієнтів під час нападу
- Фотофобія та фонофобія – підвищена чутливість до світла та звуків
- Порушення зору – при мігрені з аурою у вигляді мерехтливих ліній або плям
- Запаморочення – відчуття нестійкості або обертання навколишніх предметів
- Порушення концентрації – складності з фокусуванням уваги та мисленням
- Слабкість та втомлюваність – можуть зберігатися навіть після зникнення болю
Сучасні підходи до діагностики
Діагностика мігрені базується переважно на клінічних критеріях, оскільки специфічних лабораторних або інструментальних тестів не існує. Лікар ретельно збирає анамнез, аналізує характер головного болю, супутні симптоми та тригерні фактори.
Ведення щоденника головного болю є цінним діагностичним інструментом, що допомагає виявити закономірності, тригери та оцінити ефективність лікування. Пацієнти фіксують частоту, інтенсивність, тривалість нападів та супутні симптоми.
Інструментальні дослідження (МРТ, КТ) призначаються для виключення вторинних причин головного болю при атипових симптомах, зміні характеру нападів або наявності неврологічної симптоматики. У більшості випадків типової мігрені додаткові обстеження не потрібні.
Медикаментозне лікування
Лікування мігрені включає терапію гострого нападу та профілактичне лікування для зменшення частоти та інтенсивності нападів. Для купірування нападу використовуються прості анальгетики, нестероїдні протизапальні препарати або специфічні антимігренозні засоби.
Триптани є препаратами першої лінії для лікування помірних та тяжких мігренозних нападів. Вони діють селективно на рецептори серотоніну, викликаючи звуження розширених мозкових судин та блокуючи передачу больових сигналів.
Профілактичне лікування призначається пацієнтам з частими нападами (більше 4 на місяць), тривалими або важкими нападами, що не піддаються симптоматичному лікуванню. Використовуються бета-блокатори, антиконвульсанти, антидепресанти або блокатори кальцієвих каналів.
Немедикаментозні методи
Поведінкова терапія відіграє важливу роль у комплексному лікуванні мігрені. Техніки релаксації, медитація та біофідбек допомагають зменшити стрес та частоту нападів. Когнітивно-поведінкова терапія навчає пацієнтів справлятися з болем та зменшувати його вплив на повсякденне життя.
Регулярні фізичні вправи помірної інтенсивності мають профілактичний ефект, але важливо уникати різких навантажень, які можуть спровокувати напад. Йога, плавання та ходьба є оптимальними видами активності для людей з мігренню.
Дієтичні рекомендації включають регулярне харчування без пропусків їжі, обмеження тригерних продуктів та достатнє споживання води. Підтримання стабільного рівня цукру в крові важливе для запобігання нападам.
Профілактика та спосіб життя
Модифікація способу життя є основою профілактики мігрені. Регулярний режим сну та неспання (7-9 годин щоночі) допомагає стабілізувати неврологічні процеси. Важливо лягати спати та прокидатися в один і той же час, навіть у вихідні дні.
Управління стресом через техніки релаксації, планування діяльності та уникнення перевантажень значно зменшує ризик нападів. Регулярне харчування з уникненням індивідуальних тригерних продуктів також є важливим компонентом профілактики.
Ведення щоденника допомагає виявити особисті тригери та закономірності виникнення нападів. Ця інформація дозволяє розробити індивідуальну стратегію профілактики та покращити якість життя пацієнтів з мігренню.
