Снітса що я несподівано потрапила в Єгипет з хором, і у нас дуже мало часу на те щоб купити севеніри. Сутінки, я вибираю сувенір, і прошу продавця-жанщіну допомогти мені, але вона не знає що порадити а я забула що люди купують в етой країні. І я звертаю уваги на виріб з Зелона каменя (чи то нефрит чи хрезоліт.. Часто етот камінь снітса) і ета жінка каже що не дарма я обратіоа на нього увагу, так як якщо носити етот талісман то він допоможе зустріти свою половинку, свою справжню любов. Але я не пам’ятаю купила я його чи ні.
Я їду в автобусі в Китай з групою танцюристів (шоу балет) . І буто з вікна бачу річку.. Широку і ми по ній як то їдемо, по річці всі жителі перемещаютса в човнах і причалюють прямо до будинків, немає землі і через річку міст з бамбука і я дивуюся як вони по ньому ходять і не проваліваютса, міст прямо на річці і вони повинні б замочити ноги. Ето буто село. І тут раптом картина сменіваетса на сучасне місто з хмарочосами, модерними конструкциі. Знову мало часу на покупку сувенірів і сутінки. Я оптяь питаю продавця-жінку що купити. Вона не може відповісти. Я шукаю сама і не можу згадати що характерно для Китаю. Знайшла різнокольорові шарфики, потім взяла талісман дракона або змійки. Радилася з подругою (вона в реальності теж існує) . Не пам’ятаю чи я купила його. Але у мене було 10 доларів.
Я повинна була летіти на літаку, але поміняла квитки на поїзд, тому що боялася що літак разобетса. Що вроди і сталося потім. І тут я їду на поїзді через дуже тонкий і хиткий міст на шнурках.. А під нами прірва, але умапомрачітельние пейзажі, зелені гори.. Все так чудово. І я думаю що не дарма поїхала поїздом. І тут раптом різкий подем вгору, горизонтальний, і поїзд так їде, і я як буто чіпляюся руками за палицю в рейках щоб видратса наверх. Важко, але поїзд виезжет. А на верху якийсь чоловік запрошує всіх до столу, і каже – по одну сторону садятса ангели а по іншу сторону люди. А я стою і думаю куди садітса.
Снітса, що я з мім улюбленим (ми розійшлися по його ініциатіве але все ще хочу його повернути) стоїмо на горі біля нашого будинку і внизу я бачу врехушкі дерев і хороший краєвид.. І тут летить літак задом наперед і я кажу що він зараз разобетса. Улюблений мене буто не сприймає в серйозі, але літак впав вниз. Тоді він Достлєв ракету або феерверкі щоб ми їх запалили і так дали знати про катастрофу. Потім снітса що я мну тісто в руках, воно у мене круглої форми в руках і говорю щоб він мені підсипав борошна, він начебто підсипав і тісто стало краще.
Снітса що мій улюблений бере мої руки в сови лодоні і очима каже мені що він хоче щоб я його пробачила. Він сумний. Він мовчить. Але я очима відповідаю що я прощаю. Потім ми танцюємо вмемте на турнірі і у мене довге волосся, довше чим в реальності. І я потім розумію що ми будемо разом.
Снітса мені, що він робить мені каву у мене на кухні. Кава я бачу в чашці сам порошок. І він каже так розважливо і спокійно щоб я що то зробила, подіяла – зміни все, ти можеш все змінити. (В реальності ми ссорімса і з ним неможливо поговорити) .
Ми (я і мій улюблений) чекаємо на зупинці транспорту. Тут подезжает швидкісний поїзд і він каже що ми можемо на нього сісти і доїхати ним туди куди ми поспішали. Поїзд красивий, червоний. Він забігає в вагон перший, я заскакують за ним, Дурж за ручку, поїзд наберать швидкість і я відчуваю що втрачаю рівновагу і зараз упаду. Тоді я кличу його по імені як би покликом на допомогу. Він дає мені руку я чіпляюся і він мене витягає всередину. У поїзді лише він і я і водій – приємний молодий чоловік. Але мій улюблений хоч і допоміг мені. Але він не радий, на обличчі видно що він ще тримає зло і образу на мене. Але потім він подобрішав.
