Біль у попереку завжди має різний характер. Нижню частину спини може тягнути, прострілювати або вона просто нав’язливо, постійно і неприємно ниє. У будь-якому випадку потрібно звертатися до лікаря, хоча багато хто воліє якось рятуватися домашніми та народними методами. Це тільки посилює ситуацію і зрештою все одно візит до лікаря неминучий.
Багато хто пов’язує дискомфортні відчуття з перенапругою на роботі, поганим спальним місцем, сидячим способом життя і не поспішає звертатися за кваліфікованою допомогою. Тим часом ниючий біль у попереку не такий вже нешкідливий і дуже рідко він проходить самостійно. Найчастіше посилюється, стає більш агресивною та свідчить про наявність певного захворювання.
У чому причина поперекового болю
Виходячи зі статистики, можна сказати, що в більшості випадків (90 відсотків) біль є результатом патології опорно-рухового апарату. До них відноситься защемлення нервових закінчень, грижі хребта, остеохондроз, спазм м’язів. У решті 10 відсотків спостерігається зв’язок із хворобами внутрішніх органів, які безпосередньо перебувають у проекції нижньої частини спини.
Насправді причин, з яких може виникнути ниючий або гострий біль у попереку дуже багато. Усі навіть складно перерахувати. Ось тільки деякі найпоширеніші:
- переохолодження та підйом ваг;
- неправильний розподіл навантаження (погана постава, вагітність, патологія хребта);
- інфекція та запальні процеси;
- тривале перебування у незручному положенні;
- остеопороз (патологія кісткової тканини);
- абсцеси, доброякісні та злоякісні пухлини;
- порушення у ШКТ;
- хвороби сечостатевої системи
Головне завдання лікаря, до якого звернувся пацієнт — визначити причину і зрозуміти, чим саме викликані болючі відчуття в попереку.
Діагностика та лікування
Постановка діагнозу неможлива без комплексної діагностики. На початковому етапі лікар ставить питання, спрямовані на уточнення локалізації болю, тривалість і характер (ниюча, гостра, прострілювальна, постійна або нападоподібна).
В обов’язковому порядку призначається рентген, УЗД, МРТ поперекового відділу. Також проводиться загальний та біохімічний аналіз крові. Після первинного обстеження іноді потрібна ширша діагностика та висновки вузьких спеціалістів.
Вибір лікувальної методики залежить від причини болю. Лікуванням може займатись невролог, гінеколог, уролог, хірург. Якщо причина полягає у захворюваннях опорно-рухового апарату, то використовується не лише медикаментозна терапія, а й хірургічні методи, здатні покращити стан пацієнта.
Важливо також знати, за яких обставин настає покращення. Можливо це прийом лікарських засобів, заняття певного стану або стан повного спокою. Лікар повинен бути поінформований про перенесені пацієнтом захворювання, травми або хронічні патології.
