Отже. Я з досить великою кількістю близьких і добре знайомих мені людей (всі з різних періодів мого життя), лечу на чиєсь весілля. Чиюсь не пам’ятаю. Пам’ятаю відчуття, що якихось шалено рідних людей. Прилітає ми на 2-х літаках. Весілля відбулося і треба летіти назад. Я повинна була летіти в літаку з нареченими та їхніми родичами, а друзі мої і мої родичі в іншому, який вилітав через 40 хвилин після першого. Я розумію, що вже пора збиратися і не бачу своїх маму тата і брата-йду по вулицях їх іскать- знаходжу в кафе- вони п’ють і веселятся- я починаю лаятися, що зараз все улетят- скільки можна пити. Насилу збираю ихз і привожу додому. Перший літак полетів і я лечу з рідними і своїми друзями на другому. Прилітає ми в аеропорт – схожий на домодедово. І в вікна бачимо згорілий до тла перший літак. Нас вигружают- починається просто жах. Все ридают- кричать. Мене б’є в істериці (я ридала наяву- прокинулася захлинаючись), головне я зовсім не пам’ятаю хто саме загинув, але є ВІДЧУТТЯ що ДУЖЕ дорогі мені люди. Я починаю ходить по залах аеропорту-до мене підходить мама і каже як же добре, що ти не полетіла тим літаком. Там був ще мій друг. Ми з ним разом ходимо на заняття по Іконопису. Я його чітко віжу- він входить в будівлю аеропорту-я йду за ним. І раптом потрапляю в храм, хзотя розумію, що це аеропорт. Іду за іншому-він підходить до священика і каже – мені потрібно прічастіе- той веде його в сторону-і я бачу одного зі спини чомусь уже в рясі з хрестом на спині – він про щось говорить зі священиком. Я гостро розумію, що мені теж треба причастя. Іду по храму і бачу ще одного священика, але я стою як-би на подіумі, а він внизу на першому ярусе- я його оклікаю- кажу – причастя меня- він мені каже – ти сама можешь- я відспівували душі усобшіх і дає мені святу воду і кисть (як на паску) . Я беру кисть занурюю у воду і починаю бризкати себе зі словами Господи прости мене за всі гріхи мої. І тут зліва з’являється рука – Пожела рука. Яка бере кисть і каже давай я – Я повертаю голову а зліва від мене (я на колінах) в троні сидить Алексій II. Я кажу здрастуйте – він киває у відповідь. І звертається до священика – у вас якийсь обряд прийнятий повний чи ні? – той каже – я вас не плнімаю. – Мені замок ставити на ногах чи ні? -питає Алексій. Той відповідає – я вас не розумію. Алексій ніби сам собі каже – тоді не буду. бере помазок. І починає омазивать мене, як при хрещенні дітей – проводить вертикальну смужку і ставить хрест на лобі, потім на щоках і на подбородек, на плечах і на животі. Я все відчуваю як в реалі. Після чого помогаент мені встати і каже – йди. Я виходжу з будівлі аеропорту і прокидаюся. Про що говорить сон – не розумію. Допоможіть зрозуміти до чого? І чи варто замислюватися?
